Сценарій — це не поетичний образ. Це реальний внутрішній план життя, який записується до 7 років. Повторюєш стосунки — сценарій. Не можеш заробити більше за певний поріг — сценарій. Досягаєш успіху і «випадково» все руйнуєш — теж сценарій.
Ерік Берн описав це детально у «People play games». Головне питання: як зрозуміти що ти в чужому фільмі, а не в своєму?
Ось 5 ознак. Якщо впізнав себе хоча б у трьох — пора дивитись уважніше.
1. У твоєму житті повторюються однакові ситуації з різними людьми
Третій токсичний партнер поспіль. Четвертий начальник, який тебе недооцінює. Друзі, які зрештою «підводять». Різні люди — однаковий сценарій.
Це не «мені так не щастить». Це ти знаходиш людей, які підходять на ту роль, яку сценарій вимагає. Якщо у твоєму фільмі роль «жертви того, хто не цінує», — твоя психіка впізнає такого актора серед сотні людей за 5 хвилин.
2. Ти відчуваєш полегшення, коли щось йде погано
Парадокс. Коли життя складається добре — ти напружуєшся. Чекаєш підвоху. Відчуваєш ніби «це не зі мною». А коли щось ламається — приходить знайоме, майже затишне відчуття: «ну ось, знову…».
Це тому, що чужий сценарій твоя нервова система сприймає як «безпеку». Навіть якщо він про страждання. Бо він знайомий. А свій сценарій — новий, невідомий, отже, небезпечний.
3. Ти використовуєш фрази, які не твої
«Ну я така вже вродилась»
«У нашій сім’ї всі такі»
«Гроші — не головне»
«Всі чоловіки…» / «Всі жінки…»
Це не твої думки. Це цитати з чиїхось вуст, які ти засвоїв до того, як навчився думати самостійно. Тест простий: хто перший сказав тобі цю фразу? Якщо пам’ятаєш — це чужий голос у твоїй голові.
4. Ти не знаєш чого хочеш — але точно знаєш чого «треба»
«Треба вийти заміж до 30». «Треба купити квартиру». «Треба бути успішним». Цілий вагон «треба».
А тепер спробуй відповісти: «Чого хочу Я — без огляду на те, що скажуть батьки, партнер, сусіди, Instagram?»
Якщо виникла пауза довша за 5 секунд — ти не в контакті зі своїми бажаннями. Бо над ними зверху лежить шар чужих «треба», і ти їх приймаєш за свої.
5. Ти «застряг» на якомусь віці
Є цікава штука: у багатьох людей психіка зупиняється на якомусь віці, де стався сильний досвід — травма, втрата, приниження. Фізично людина дорослішає, а всередині все ще 7-річна, або 14-річна, або 19-річна.
Ознаки:
- Ти реагуєш на деякі ситуації непропорційно сильно («це дурниця, а мене розриває»)
- Деякі сфери життя розвиваються, інші стоять на місці роками
- В стосунках / на роботі ти відчуваєш себе «маленьким» поряд з дорослими
Це той вік, на якому застрягла твоя Дитина (у термінах Берна). Поки вона не вийде — цілі сфери життя залишатимуться замороженими.
Що з цим робити
Перше — побачити. Тільки усвідомлений сценарій можна переписати. Неусвідомлений продовжує працювати незалежно від того, скільки ти прочитав книжок.
Друге — розрізнити голоси. Що в тобі говорить від тебе, а що — від мами, тата, вчительки, травми 7-річного віку.
Третє — дати простір своєму голосу. Він там є. Просто його давно не чули.
Це і є робота трансакційного аналізу. Не «змінити себе» — а повернутись до себе, відклавши все, що насправді тобі не належить.
Якщо відгукнулось — курс «Ерік Берн за 30 днів» проводить тебе через все це крок за кроком. Практично, з вправами, які роблять різницю з першого тижня.
